У трьох залах столичної галереї "Неф" на території Києво-Печерського заповідника відкрилася виставка 50-річного львівського художника Сергія Іванова "Гуцульська мітологія". На ній представлено 10 скульптур і 66 живописних полотен. Є кілька левкасів, що проілюстрували роман буковинської письменниці Марії Матіос "Майже ніколи не навпаки". Він вийшов у вересні у видавництві "Піраміда". Левкас — це особливий ґрунт, який привозять із Голландії. Такою технікою користуються іконописці.
— Дошки замовляю в Карпатах, — розповідає Іванов. — Їх висушують упродовж шести років, щоб не тріскалися. Вони прослужать століття-півтора.
— У вас своєрідний стиль, — підходить до Іванова жінка в джинсах і чорному піджаку. Спілкується російською мовою з ледь помітним іноземним акцентом. — Ось ця мені сподобалася, — показує на полотно "Нявки". — Хочу її купити.
Художник дає їй візитівку й просить зателефонувати. Пояснює, що нявки — це мавки, міфічні лісові істоти.
— А, ведьмы! — киває головою жінка. — Я где-то читала. А что делает парень? — запитує про головну фігуру в центрі картини — гуцула в брилі.
— Це — бідний хлопець, якого зваблюють нявки, — пояснює художник.
Найбільший інтерес у відвідувачів викликають саме гуцульські сюжети. "ГПУ" Іванов розповідає, що серію картин за гуцульськими мотивами писав із грудня минулого року.
— Не знав ні сім"ї, ні жінки, — пригадує. — Приходив додому о дев"ятій-десятій вечора. Щоб заснути, випивав 150 грамів горілки. Дружина питала: "Ти, часом, не того. — Не спиваєшся?"
— Хто для вас позував?
— Я стільки намалювався з натури, що не потребую цього. У наступних роботах і вас намалюю.
— Хто купує ваші картини?
— Маю покупців у Німеччині, Америці та Франції. Німці постійно замовляють офорти. Кажуть "еротік давай". Задовбали! А я геніталії не малюю. Усе символічно.
Поряд на окремому столику стоять невеликі бронзові скульптури.
— Кожна в одному примірнику, — зазначає художник. — Ліпив руками з воску, а потім відливав.
До зали заходить письменниця Марія Матіос, 47 років. Вона в сірому костюмі, стилізованому під народне вбрання.
— Уперше я побачила картини Іванова в якомусь каталозі, — згадує. — Заверещала від радості — вони були такими співзвучними моєму новому роману. Сказала собі: навіть якщо доведеться звертатися до Інтерполу, знайду цього художника. Але спочатку знайшла підприємця Володимира Захарчука, який є меценатом художника. Він створив у Карпатах базу відпочинку "Лекече". Купив левкаси в Іванова й повісив їх там.
Захарчук спонсорував виставку Іванова в галереї "Неф". Цьогоріч він планує показати її у французькій столиці Парижі.
4 
35413
Коментарі